Напрацювання

Конспекти уроків
Доповіді
Презентації

ДОПОВІДЬ

          НА ЗАСІДАННЯ ШМК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ:

«ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Теоретичні основи використання інформаційних  технологій у навчальному процесі.

Інформаційна технологія - система методів і способів збору, передачі, нагромадження, обробки, збереження, подання й використання інформації на основі застосування технічних засобів.

Інформаційні технології відповідно до походження інформаційних процесів класифікуються на технології:

- збору інформації;

- передачі інформації;

- нагромадження інформації;

- обробки інформації;

- збереження інформації;

- подання інформації;

- використання інформації.

Сучасні підходи до використання інформаційних технологій

Сучасний період розвитку цивілізованого суспільства характеризує процес інформатизації.

Одним із пріоритетних напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства є інформатизація освіти – впровадження засобів нових інформаційних технологій у систему освіти.

 Це уможливлює:

- удосконалення методології і стратегії добору змісту, методів і організаційних форм навчання, що відповідають задачам розвитку особистості того, кого навчають, у сучасних умовах інформатизації суспільства;

- створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу того, кого навчають, на формування умінь самостійно здобувати знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність, різноманітні види самостійної діяльності по обробці інформації;

- створення і використання комп’ютерних тестуючих, діагностуючих, контролюючих і оцінюючих систем.

Застосування комп’ютерів на уроках  значно підвищує інтенсивність навчального процесу. При комп’ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, ніж це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання. Крім того, матеріал при використанні комп’ютера краще засвоюється. Комп’ютер забезпечує і всебічний (поточний, рубіжний, підсумковий) контроль навчального процесу. Контроль, як відомо, є невід’ємною частиною навчального процесу і виконує функцію зворотнього зв’язку між учнем і викладачем. При використанні комп’ютера для контролю якості знань учнів досягається і велика об’єктивність оцінки. Крім того, комп’ютерний контроль дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість викладачу приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями.

Ще одна перевага комп’ютера – здатність накопичувати статистичну інформацію у навчальному процес. Аналізуючи статистичні дані (кількість помилок, правильних/неправильних відповідей, звертань за допомогою, часу, витраченого на виконання окремих завдань і т.д.), викладач оцінює ступінь і якість сформованості знань в учнів.

Сприятливі можливості створюють комп’ютери і для організації самостійної роботи учнів. Учні можуть використовувати комп’ютер як для вивчення окремих тем, так і для самоконтролю отриманих знань. Причому комп’ютер є самим терплячим педагогом, здатним скільки завгодно повторювати будь-які завдання, домагаючись правильної відповіді і, у кінцевому рахунку, автоматизації навичок, що відпрацьовуються.

Процес інформатизації освіти і пов’язане з цим використання можливостей сучасних інформаційних технологій у процесі навчання призводить не тільки до зміни організаційних форм і методів навчання, але і до виникнення нових методів навчання.

Слід пам’ятати, що комп’ютерні технології є ефективним, але допоміжним засобом навчання. Академік В.М. Глушков писав, що "навіть в майбутньому електрообчислювальні машини не зможуть повністю замінити вчителя". Що стосується часткової комп'ютеризації навчального процесу, то ця можливість в силу наявності наукової, матеріально-технічної, а також морально-психологічної бази не потребує корінної перебудови умов, що склалися, а стала реальною і конкретною. Більше того, впровадження комп’ютерів у навчання стало необхідністю, оскільки метою його є "не оголошувати відому і однакову для всіх схему знань ", а розвивати різноманітність, своєрідність, індивідуальну неповторність" особистості.

Використання комп’ютера на уроках різних типів

1. Урок засвоєння нових знань.

Нагадаємо, що уроки цього типу за традиційною методикою мають таку структуру:

1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань.

2. Оголошення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності.

3. Сприйняття і первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і відносин в об'єктах вивчення.

4. Узагальнення і систематизація знань.

5. Підведення підсумків та повідомлення домашнього завдання.

Під час проведення уроків цього типу в комп'ютерному класі учні розподіляються на 3 групи. Урок має таку структуру:

1. Актуалізація й корекція опорних знань учнів здійснюється за допомогою комп'ютера (перша група), інші працюють за запитаннями, картками (5-7 хвилин).

2. Сприйняття і первинне усвідомлення нового матеріалу: група учнів з високим рівнем підготовки вивчає матеріал за комп'ютером, інші слухають пояснення вчителя чи працюють над поставленою проблемою за підручником (10 хв.).

3. Систематизація знань: учні з високим рівнем підготовки виконують самостійно завдання за підручником; слабші учні працюють з учителем; третя група перевіряє рівень засвоєння матеріалу за допомогою комп'ютера (15 хв.).

4. Підсумок уроку і домашнє завдання.

2. Комбінований урок.

Методика проведення комбінованого уроку з використанням комп'ютера  може бути такою:

1.Перевірка засвоєння попереднього матеріалу частиною учнів проводиться за допомогою комп'ютера. До цієї групи входять учні з різними розумовими здібностями, різною підготовкою. З рештою учнів працює вчитель. Він використовує фронтальну бесіду, самостійну роботу, диктант, перфокарти тощо.

2.Вивчення нового матеріалу. Учні з високим рівнем розумового розвитку вивчають новий матеріал самостійно за комп'ютером, а з рештою учнів працює вчитель.

3. Опрацювавши новий матеріал, учитель і учні переходять до нового етапу уроку - закріплення вивченого. Тут, знову ж таки, група учнів працює за комп'ютерами самостійно, а інші школярі працюють з учителем. Сильні учні виконують завдання, що складені вже за новим, щойно вивченим матеріалом. Якщо в них виникають проблеми, учитель бачить, на що потрібно звернути увагу під час повторення даної теми на наступному уроці. Але якщо на етапі закріплення комп'ютер виставить негативну оцінку, її зовсім не обов'язково виставляти в журнал, адже учень, попрацювавши вдома, може на наступному уроці виправити ситуацію.

Наприкінці уроку вчитель підводить підсумки, визначає домашнє завдання.

3. Урок узагальнення й систематизації знань.

Урок має таку структуру:

1. Постановка мети уроку й мотивація навчальної діяльності учнів - 3 хв.

2. Відтворення і корекція опорних знань - 6 хв.

3. Повторення й аналіз основних фактів, подій і явищ - 6 хв.

4. Узагальнення й систематизація понять, засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань - 20 хв.

Клас ділиться на три групи:

а) перша група працює на комп'ютерах 5-7 хв.;

б) друга група учнів самостійно працює з картками 5-7 хв. (завдання творчого характеру на розвиток логічного мислення), після виконання поставлених завдань учні міняються місцями;

в) третя група учнів працює з учителем, виконує завдання творчого характеру.

Перша група після виконання завдань на комп'ютерах працює разом з учителем або одержує індивідуальні завдання.

5. Засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань - 5 хв.

Учитель ставить проблемні запитання, на які учні дають відповіді.

6. Підведення підсумку уроку - 5 хв. Учитель підводить підсумки роботи учнів, виставляє оцінки, мотивуючи кожну з них. Дає домашнє завдання і пояснює його.

Таким чином, використання комп’ютера можливе на різних етапах уроку. За рівнем (повнотою) комп'ютеризації виділяють два типи навчальних занять: 1) з елементами комп'ютеризації та 2) цілковито комп'ютеризовані. Для  першого, як свідчать наведені вище приклади, характерне епізодичне застосування комп’ютера для розв'язання окремих завдань уроку: перевірки домашніх завдань, набуття нових знань, формування нових умінь, закріплення вивченого, виконання тренувальних вправ, контролю. Для другого типу навчальних занять – тривала робота з комп'ютерами для вирішення усього комплексу завдань.

Досить схожу методику використання комп'ютера на уроці мови пропонують П.А. Гевал, А.Фоменко і О. Пометун. На думку А.В.Чернова, взагалі системне використання комп'ютера на уроці приводить до цілого ряду важливих наслідків:

- різко підвищується рівень використання наочності на уроці;

- підвищується ефективність праці на уроці і учня і вчителя;

- встановлюються міжпредметні зв’язки з основами інформатики та обчислювальної техніки;

- виявляється можливість організації проектної діяльності учнів по створенню учбових програм під керівництвом учителя інформатики та літератури;

 - учитель, який створює або використовує інформаційні технології, змушений звертати увагу на логіку подачі учбового матеріалу, що позитивно проявляється на підвищенні рівня знань учнів.

Змінюються на краще відносини вчителя з учнями, далекими від предмету, особливо з тими, хто цікавиться комп’ютерами: ці учні починають бачити в учителі „споріднену душу”; - змінюється, особливо в учнів середньої ланки, відношення до комп’ютера як до дорогої цікавої іграшки. Учні починають сприймати його як інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності.

Застосування інформаційно-комунікаційних технологій

на уроках української мови та літератури

Нові інформаційні технології навчання - це сукупність методології та технології навчання, в основу якої покладено використання комп’ютерних навчальних програм, електронних посібників і підручників, що забезпечують інтерактивний програмно-методичний супровід навчального процесу і є однією з форм реалізації мети та змісту сучасної освіти. Мета освітніх інформаційних технологій сьогодні – реалізувати такі завдання: підтримка і розвиток системності мислення школярів, підтримка всіх видів пізнавальної діяльності людини в здобуванні знань ; розвитку і закріпленні навичок і умінь; реалізація принципу індивідуальності навчального процесу при збереженні його цілісності.

Комп’ютерні технології, увібравши в себе елементи різних методик (особистісно-орієнтованого, розвиваючого, проектного навчання),  надають кожному учневі, спираючись на його інтереси, здібності, особисті цінності й суб’єктивний досвід, можливість самореалізації в пізнавальній та інших видах діяльності, створюють комфортні умови для самовизначення особистості в інформаційному суспільстві.

Проведення уроків із залученням інформаційних технологій  потребує серйозної підготовки. За О.Бриксіною конструювання такого уроку відбувається у кілька етапів. Це концептуальний (визначення дидактичної мети, доцільності використання інформаційних технологій для досягнення кінцевих результатів), технологічний ( визначення форми уроку, відбір електронних засобів навчального призначення (ЕЗНП)), операціональний (виділення основних елементів уроку, визначення місця електронних засобів навчального призначення у структурі уроку, вибір способів взаємодії фігурантів уроку з навчальними засобами) і етап педагогічної реалізації (переведення педагогічних принципів у конкретний навчальний вплив).

Спостерігаючи за дітьми, можна помітити,що роботу з інформаційними технологіями краще планувати в другій половині уроку, оскільки під час «спілкування з комп’ютером» відбувається надмірна активізація психічних структур, діти перезбуджуються,  і це заважає подальшому ефективному засвоєнню матеріалу. Для оптимізації процесу навчання  необхідне систематичне використання комп’ютерних технологій; комп’ютерні уроки вимагають від учнів організованості, швидкості мислення, вміння переключати увагу протягом всього навчального часу. Враховуючи, наскільки це важко для сучасної гіперактивної дитини, необхідно ретельно продумувати хід навчального заняття, чітко розподіляти види діяльності учнів на різних етапах, щоб не перетворити урок на скупчення мультимедійних матеріалів, а учнів – на глядачів у кінотеатрі.

Комп’ютерна презентація на уроках української мови та літератури

Комп’ютерна презентація являє собою набір слайдів (електронних сторінок), послідовність показу яких може змінюватись в процесі демонстрації. Це інтерактивний, мультимедійний документ, тобто кожен слайд включає в себе різні форми ознайомлення з інформацією (текст, таблиці, діаграми, зображення, звук, анімацію).

Основна мета презентації – досягнення потрібного ефекту при демонстрації теоретичного матеріалу з ілюстраціями, схемами, таблицями. Це дозволяє максимально наочно сприймати матеріал, який безпосередньо на екрані, скорочує час, впливає емоційно, зацікавлює, пробуджує творчу уяву, посилює мотивацію до навчання (Додаток 1).

Існують такі типи презентацій :

-       Діагностична(визначити рівень знань, умінь, емоційний стан, тих видів мислення, для діагностики рівня яких не потрібні різнорівневі тести, що вимагають часу і напруги);

-       Інформаційна(навчити учнів відбирати інформацію, систематизувати, визначити ключові слова);

-       Практична(показати учням, де отримані знання можна застосувати на практиці в повсякденному житті);

-       Рефлексивна(зручна і дієва змістовна рефлексія може проводитись за допомогою ступеневої схеми –«я знаю» - «я вмію» - «я хочу дізнатись»).

-       Аналітична(вчить учнів розглядати будь-яке явище чи об’єкт з різних точок зору).

До створення презентацій також можна залучати учнів. Презентація включає в себе як індивідуальну, так і групову роботу.

Послідовність створення презентації

Перед тим, як створювати презентацію, проводиться аналітична робота. Учні опрацьовують та аналізують матеріал.

1.    Виписують ключові слова і словосполучення.

2.    На їх основі добирають ілюстрації (можна використовувати Інтернет-ресурси)

3.    Створюють схеми, таблиці, пейзажні замальовки і т. д.

4.    Роблять узагальнюючі висновки.

Презентація дозволяє учням :

-       удосконалювати уміння самостійно знаходити потрібну інформацію;

-       аналізувати, оцінювати та співставляти інформацію;

-       розвивати в учнів навички  дослідницької діяльності, творчі здібності;

-       посилити мотивацію навчання;

-       емоціонально та творчо стимулює учнів;

-       здатність продемонструвати гарний стиль роботи (слайди виглядають естетично та ефектно);

-       дозволяє скорочувати час.

Отже,уроки з використанням презентацій стають цікавішими для учнів, а тому й ефективнішим для засвоєння знань, поліпшують рівень унаочнення навчального матеріалу, тому потрібно впроваджувати нові, прогресивні технології освіти, заохочувати учнів до пошукової діяльності, творчого підходу, практичного застосування отриманих знань.

Проектна діяльність на уроках української мови та літератури.

Важлива роль серед сучасних педагогічних технологій належить проектній, що передбачає проектну діяльність і на рівні вчителя, і на рівні учнів. Основним шляхом реалізації цієї технології є метод навчальних проектів.

Підготовка учнівських проектів як дидактичний метод пов'язана із загальними принципами навчання. Дотримання принципу індивідуалізації навчання спрямовує на виконання одноосібних учнівських проектів, врахування принципу диференціації веде до розробки групових проектних робіт. Зрозуміло, що ця діяльність має бути керованою вчителем.

Учні вперше отримують завдання, які не мають єдиної  правильної відповіді, однак вже розуміють необхідність її знаходження, прагнуть до результату. Проекти дають змогу виявити інтерес кожного учня до процесу діяльності. Більше того, за допомогою проектів учні вибирають напрями, у яких можуть проявити свої здібності. Проектування допомагає учням усвідомити роль знань у житті і навчанні. Учитель, який систематично використовує метод проекту, створює особливий простір взаємин, що дає педагогові й учневі можливість працювати за новою освітньою парадигмою. У цьому освітньому просторі немає нудьги, лінощів, пасивності, страху очікування поганої оцінки. Тут учень відчуває радість від подолання труднощів у навчанні, відкриває світ для себе і себе у цьому світі. Учитель таким чином веде учня шляхом суб'єктивного відкриття, керує проектною діяльністю учня, складовими елементами якої є і проблемно-дослідницька, і діяльна, і рефлексивна, і комунікативна, і самовизначальна технології.

Метод проектів сприяє формуванню певних особистісних якостей, які розвиваються лише під час діяльності і не можуть бути засвоєні вербально. Участь у проекті допомагає набути унікального досвіду, чого не можна досягти, користуючись іншими формами навчання (Додаток 2).

Рекомендації  до створення навчального проекту

1.         Розбити проект на частини, які б відповідали трьохфазній структурі уроку.

2.         Описати життєву ситуацію, де будуть потрібні набуті знання.

3.         Окреслити шлях, як потрібно сформувати компетентності, що необхідні для виконання завдань.

4.         Проаналізувати, на яких вже сформованих вміннях та навичках базується засвоєння цієї теми.

5.         Окреслити  цільове коло, яке безпосередньо стосується роботи над проектом.

6.         Чітко визначити, де є галузь, яку потрібно заповнити новими знаннями.

7.         З’ясувати, яким способом повинен діяти учень і розробити алгоритм діяльності.

8.         Викликати на допомогу графічні організатори.

9.         Продумати, яким чином учень може оформити свої висновки.

10.     Підготувати рефлексивні картки комплексного характеру.

11.     Поставити перед учнями творчу задачу, де б вони застосовували знання та вміння при виконанні проекту.

Отже, метод проектів припускає можливість з одного боку - вирішення деякої проблеми, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого - інтегрування знань, умінь з різних галузей науки і мистецтва.

Мультимедійні технології на уроках української мови та літератури

Одним із способів розвитку пізнавальної активності учнів є використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

Мультимедіа (лат. multum – багато й англ. media – засоби) – система сучасних технічних засобів, що дозволяють працювати з текстовою інформацією, графічним зображенням, звуком (мовлення, музика, ефекти), анімаційною комп’ютерною графікою (мальовані фільми, тривимірна графіка) в єдиному комплексі; один із перспективних напрямків, що найбільш швидко розвивається, особливо в галузі освіти.

Дійсно, мультимедіа – один із термінів, який може означати різні речі й бути призначеним для різних людей та користувачів.

Під мультимедіа ми будемо розуміти комплекс апаратних та програмних засобів, що дозволяють застосовувати комп’ютер з текстом,звуком, графікою, анімацією та відео.

Мультимедійні уроки, зазвичай, мають таку структуру:

1. Мотивація уроку – короткий вступний матеріал. Часто під час мотивації створюється проблемна ситуація за допомогою проблемного запитання.

2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

3. Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликими текстовими фрагментами, що містять навчальну інформацію, відеосюжетами, аудіозаписами, фотодокументами, таблицями, схемами (виклад необхідної інформації з теми у вигляді слайдів).

Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. .

Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконанням індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

4. Підбиття підсумків уроку включає рефлексію почуттів (наприклад, що сподобалося на уроці найбільше), способів діяльності учнів (для прикладу, чи раціональними були види діяльності, завдання, що використовувалися під час заняття) та відтворення учнями  основних понять уроку з демонстрацією слайдів з текстовими фрагментами.

Урок з використанням мультимедійних технологій стає цікавішим для учня, а тому й ефективнішим для засвоєння знань, поліпшує рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці.

Кількість мультимедійної підтримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використання мультимедіа впродовж цілого уроку. Під час уроку з мультимедійною підтримкою істотно змінюється роль учителя, який виступає передусім організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів.

За допомогою комп’ютерних технологій можна використовувати на уроці наочність вищого рівня – відеоматеріали, анімаційні фрагменти, інтерактивні моделі тощо, які дають змогу продемонструвати на уроці ті явища, які в реальному світі побачити неможливо. Інформаційні технології допомагають індивідуалізувати та диференціювати навчання. Цього досягають не тільки завдяки різнорівневим завданням, а й за допомогою самоосвіти  учня.

У науково-педагогічній літературі знаходимо безліч різноманітних мультимедійних жанрів:

Динамічні таблиці

Такі засоби навчання можуть наочно, у динаміці, показати, які відбуваються зміни у словах і реченнях. Учні можуть усвідомити принцип дії того чи іншого правила, що сприяє активному навчанню мови. Потрібні елементи з’являються і зникають, рухаються, збільшуються, переміщаються; іноді для створення бажаного ефекту застосовується звукове оформлення, анімаційні вставки тощо. Матеріал підібраний з орієнтацією на асоціативне, образне мислення учнів, що дає змогу швидко запам’ятати та якісно застосувати набуті знання.

Статистичні таблиці

Це звичайні таблиці, які словесник звик мати у друкованому вигляді. Разом із тим, мультимедійна дошка дає змогу щоразу застосовувати сучасну за дизайном оригінальну таблицю чи схему. Крім того, до такої таблиці завжди можна щось уписати, щось у ній підкреслити, активізувавши таким чином увагу школярів. Використовувати такі таблиці доцільно в поєднанні з індивідуальними картками, у яких уміщено мовний матеріал для аналізу та схема відповідного мовного розбору.

Літературний портрет

Мультимедійний проект, що містить документи, фотографії, таблиці, ілюстративний матеріал, аудіо- та відео фрагменти, скомпоновані у послідовному порядку, що дає змогу найбільш повно й яскраво розповісти учням про життєвий і творчий шлях письменника чи поета.

Віртуальні екскурсії

 Розповідь з відео  про музеї та історичні місця України. Учитель сам розробляє завдання і питання до відеосюжету, організовуючи роботу учнів. Комп’ютер дає змогу розглянути об’єкт опису чи предмет розповіді в цілому, скласти враження про нього, а також, якщо є потреба, показати  об’єкт у фрагментах, акцентуючи увагу на окремих деталях. Таким чином, віртуальна екскурсія знайомить учнів з Україною, її історією, природою, видатними людьми, розширює кругозір учнів, сприяє їх розвитку навіть в умовах, коли справжня екскурсія з певних причин неможлива.

 Відеосюжети можна використовувати, пропонуючи учням на їх основі виконати різноманітні творчі завдання: скласти речення чи міні-твір за побаченим із використанням певних слів (фразеологізмів, синонімів, прикметників різних ступенів порівняння тощо) або синтаксичних конструкцій (вставних слів, порівнянь і т. ін.). Це значно пожвавлює урок, сприяє активному розвитку мовлення учнів.

Медіа-проект

Кожен школяр-учасник проекту вибирає для себе індивідуальні засоби й оптимальний темп діяльності, виявляє самостійність, творчість, наполегливість у досягненні мети. Навчальна робота організовується в індивідуальній та груповій формах і складається з трьох етапів:

- відбір та вивчення інформаційно-професійної проблеми, засвоєння комп’ютерної мультимедійної технології;

- створення та колективне обговорення пробних комп’ютерних мультимедійних презентацій, створених на запропонованому вчителем інформаційному матеріалі;

- підготовка й представлення розгорнутої мультимедійної презентації з проблеми із залученням додаткової інформації й викладеної з урахуванням власної точки зору.

Тестові завдання

Надзвичайно вдало можна формувати на інтерактивній дошці. Як відомо, є спеціальні програми, проте це можна робити й без них, розташувавши кожне запитання та варіанти відповідей на нього на окремому слайді. Такі тестові завдання зручно використовувати під час тематичного оцінювання, аудіювання тощо.

Самодиктант

Давно відома форма перевірки знань, проте у мультимедійному форматі вона працює набагато ефективніше. На дошці – текст із пропущеними буквами та розділовими знаками (бажано, щоб у кожного учня був такий самий друкований текст ). У процесі роботи учні пояснюють вживання букв і розділових знаків, роблячи на дошці відповідні записи. Отже, економиться час та необхідність записувати текст у зошити.

Пропускаються лише  букви і розділові знаки тільки на вивчені правила. Учень виконує той обсяг, який може (диференційований підхід). Бажано вмістити відповідну ілюстрацію до тексту.

Медіа-урок

Сукупність різноманітних мультимедійних прийомів, що працюють впродовж 45 хвилин уроку, що сприяють повному розкриттю й усвідомленню учнями теми уроку. Такий урок – яскравий, динамічний, результативний (Додаток 3).

Отже, мультимедійний урок -  один із засобів особистісного навчання. Такий урок розрахований на кожного учня окремо. Кожен епізод уроку в окремого учня викликає особисті почуття, бачення в окремих  його частинах цілого, захоплення і бажання знайти результат, відповісти на поставлені запитання , бути активним до всього, що відбувається на змінних слайдах. Такий урок не примушує, а заохочує, пробуджує інтерес, захоплює побаченим  і власними перемогами, які здобуті на даному етапі чи на уроці. Такі уроки емоційні, насичені різновидністю і різноплановістю, вони різнорівневі, творчі і художні.

Висновки

Комп’ютер на уроках мови та літератури  може бути ефективним засобом навчання. Але в цій ситуації велику роль відіграє вчитель, який виступає помічником, радником і наставником для учнів. Вчителі, які використовують комп’ютер на уроках мови та літератури ( та інших предметах), можуть розраховувати:

- на  економію часу при повідомленні нового матеріалу та при перевірці знань учнів;

- на демонстрацію схем та іншої наочності, які зможе ретельно розглянути кожен учень;

- на більшу зацікавленість учнів  при вивченні матеріалу;

- на розвиток індивідуальних і творчих здібностей учнів;

- на формування їх самостійності.

Сутність застосування сучасних  інформаційно-комунікаційних технологій на уроках української мови та літератури, які дають можливість учителю у процесі підготовки до уроку якісно поліпшити процес викладання матеріалу, потребує постійного вдосконалення.

Список використаної  літератури

1.        Інформаційні технології в навчанні. – К.: Видавнича група ВНV, 2006. – 240 с.

2.        Концепція інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл: Затверджено колегією Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2001 р. № 5/8-21 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – №13. – С. 3-10.

3.        Методика вивчення української мови в школі / За ред. О. М. Біляєвої, В. Я. Мельничайка, М. І. Пентилюка та ін. – К.: Радянська школа, 1987.

4.      Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки http://mgu.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=655:-2012-2021-&catid=23&Itemid=89

5.      Сисоєва С. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя // Педагогіка і психологія. – 2005. – №4(49).– С. 60-66.

6.      Ткачук В. Комп’ютеризація шкільної освіти: переваги та сфери ризику // Вища освіта України. – 2004. - №4. – С.77 – 81.

Додаток 1

Тема: Особливості побудови опису зовнішності людини.

Мета: ознайомити учнів з  особливостями побудови опису зовнішності людини, формувати уміння та навички створювати описи зовнішності людини, розвивати пам’ять, спостережливість, творчу уяву, акцентувати увагу на портретних деталях, виховувати мовленнєву культуру учнів, почуття прекрасного.

Методично-дидактичне забезпечення: роздавальний матеріал, портрети видатних постатей.

Технічне забезпечення: мультимедійна установка, ноутбук.

Тип уроку:  урок розвитку зв’язного мовлення.

Хід  уроку.

I . Оголошення теми уроку.

Привітання. Сьогодні на уроці  ми будемо працювати над темою: Особливості побудови опису зовнішності людини. (Учні записують в зошит число, класна робота та тему).

II. Мотивація навчання.

1.Скажіть, будь-ласка, чи важливе в житті вміння описувати  зовнішність людини? (Учні, дивлячись на екран,підводять підсумки).

Висновок: так, дійсно, вміння описати людину дуже важливе в будь-якій сфері нашої діяльності. Отже, ви розумієте, що на уроках мови та літ-ри ви навчаєтесь тим умінням, які надалі знадобляться вам у житті. Тому ми і будемо вчитись описувати зовнішність людини.

III. Актуалізація знань.

Давайте перевіримо, які знання ви вже отримали стосовно поняття опис.

 (Учнів об’єднано у три групи по п’ять чол., кожна з груп отримує завдання. Вчитель нагадує правила роботи в групах).

1 гр. - добирає ті слова, які стосуються поняття опис.

2 гр. - на листі написано слово опис, учні самостійно пишуть ті поняття, які згадують стосовно опису.

3 гр. - учні отримують різні тексти, вони повинні вибрати текст де є описи.

Висновок:Отже, завдання першої групи було на розуміння поняття опис, і вони згадали, що в попередніх класах описували предмети, приміщення, природу. Друга група теж відтворила свої знання. А третій групі було завдання на аналіз інформації та оцінення. А тепер ми з вами будемо опрацьовувати новий матеріал, і тим самим поповнимо свої знання.

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Слово вчителя.

Описати зовнішність людини – це значить відтворити її індивідуальний вигляд, передати постійні і одночасні ознаки. У словесному зображенні людини важливі вказівки на вік, зріст, поставу, риси обличчя та їх особливості, погляд, ходу, жести, одяг.

1. Робота з карткою «Читай – міркуй – роби висновки».(призначення:допомогти учням у сприйнятті нового матеріалу (додаток 1).

Учні працюють з картками і на полях ставлять позначки щодо інформації, яку опрацьовують( ?- незрозуміле, +- нове), а учитель занотовує, що не зрозуміли учні.

2. Робота після опрацювання картки.

а) Що нового ви дізнались про опис зовнішності людини?

б) В яких стилях може вживатись опис зовнішності?

в)Які художні засоби використовуємо при описі зовнішності?

Слово вчителя: у кожного на столі є пам’ятка як описувати зовнішність людини,тож попрацюємо з нею (додаток 2).

А тепер звернемось до портретної лексики, якою ви будете користуватись при створені опису зовнішності людини (додаток 3).

Переходимо до практичної частини уроку.

V. Практичні завдання.

Потренуємось на слух сприймати опис зовнішності людини.  

Потренуємо зорове сприйняття.

2.На дошці портрети видатних постатей України, кожен під номером. Учні отримують картку, яка містить опис зовнішності певного персонажа. І кожен учень повинен прочитати опис та підійти до парти з потрібним номером. Якщо учні правильно виконали завдання, то вони на зворотній стороні картки прочитають відомості про цю людину і порівняють з зображенням на екрані(додаток 4).

 А тепер самі спробуємо створити опис зовнішності людини. Нам в цьому допоможе учениця 11 класу Валерія. Дивлячись на так гарно одягнену дівчину, користуючись портретною лексикою та пам’яткою, вам потрібно описати зовнішність цієї дівчини. Кожна група отримає завдання.

1гр.– довільно описати зовнішність людини.

2гр.– створити опис зовнішності у формі полілога, тобто описати у розмовному стилі.

3гр.– створити опис у художньому стилі.

Учні зачитують описи. Аналіз.

А тепер повернемось до картки «Читай – міркуй – роби висновки» і з’ясуємо, що ви не зрозуміли.

VI. Рефлексія.

1.З якою метою ви виконували практичні вправи ?

2.Чого ви особисто навчились?

3.Яких знань вам не вистачало?

4.Як ви вважаєте, над чим вам потрібно попрацювати?

VII. Виставлення оцінок.

Учні самостійно оцінюють себе за урок, працюючи з карткою оцінювання.

VIII. Домашнє завдання.

Створити опис зовнішності людини, користуючись портретною лексикою та пам’яткою.

  

ДОПОВІДЬ НА ТЕМУ:

«Робота із обдарованими і здібними учнями на уроках словесності»

Обдаровані діти

Що таке обдарованість? Обдарованість – це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Матеріальною основою цих можливостей, або задатків, є особливості будови та функціональні можли­вості  головного мозку й окремих його аналізаторів. Це зумовлено тим, що найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності власно виявлені й розвинуті. Тому саме професійна спрямованість, професійний відбір і профе­сійна освіта мають відповідати здібностям і нахилам людини.

    Ось кілька тлумачень поняття «обдарованість»:

 «Обдарований – який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Здібність – природний нахил до чого-не­будь; обдарування; талант.» («Великий тлумачний словник сучасної української мови», 2002р.)

 «Обдарованість – поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання, видатних розумових здібностей і креативності.» (Дж. Рензуллі)

 «Обдарованість – специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, що дозволяє виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінного від умовного, середнього рівня.» (Б.Чижевський)

 «Обдарованість – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей.» (В.Юркевич)

 «Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній чи кількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства, худо­жні й артистичні здібності, психомоторні здібності.» (Мануела Да Сільва)

 «Обдарованість – це працелюбство.» (Н.Лейтес)

«Обдарованість є наслідком розвитку вроджених задатків під дією як внутрішніх, суб’єктивних, так і зовнішніх, стосо­вно особистості, соціальних чинників.» (О.Музика)

 «Немає необдарованих дітей, є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-яка здатність потребує розви­тку.» (І.Мороз)

   Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах. 

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. 

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей: 

часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку; 

у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні; 

рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них; 

із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах; 

мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і по­няття; 

можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них; 

дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень; 

можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" у своє заняття, якщо воно їм цікаве; 

мають розвинене почуття гумору; 

постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу; 

відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; 

часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; 

їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті. 

Аналіз нормативних документів у сфері освіти засвідчує, що проблема обдарованості з кожним роком стає все актуаль­нішою. Тому вчителю  дуже важливо своєчасно виявляти таких дітей,  зорієнтовувати навчально-виховний процес на перетворення обдарованої особистості у справжній суб’єкт освітнього процесу. Педагогу необхідно, використовуючи  різні  види діяльності з метою розвитку творчих  здібностей школярів, враховувати психологічні і фізичні особливості учнів, формувати і підтримувати у них позитивну мотивацію, залучати їх до активної діяльності, навчати самовихованню і  самооцінюванню.

Сьогодні учителеві школи доводиться перебувати у двоякій ситуації: він розуміє, що нестандартна (обдарована) дитина потребує на уроці спеціальних і складних завдань, запитань, пояснень, і, водночас, йому (учителеві) потрібно не зали­шити поза увагою решту учнів із достатнім та середнім рівнями знань. Тому цілком зрозуміло, що педагогу у класі, в якому є обдарована дитина, потрібно враховувати цей фактор у власній педагогічній діяльності, зокрема обов’язково ви­користовувати види роботи, завдання саме для такого учня.

Учителеві української мови і літератури у процесі навчальної і виховної діяльності неважко визначити такі характерні особливості обдарованої дитини:

багатий словниковий запас, лідерство у спілкуванні із однолітками, володіння  значним обсягом інформації (компетент­ність);

різносторонність інтересів (її цікавить практично все – звідси й надзвичайна допитливість);

високий рівень запам’ятовування (вміння коротко, чітко і ясно викласти відому інформацію),  легкість самого процесу пригадування;

наполегливість і постійність, рішучість і впертість (такі риси характеру обдарованій особистості вкрай необхідні під час виконання завдань, розв’язання складних проблем);

упевненість у своїх силах і здібностях, повна незалежність від дорослих;

відчуття власної цінності (здатність до самоаналізу, терпиме ставлення до критичних зауважень, незалежність у вислов­ленні думки);

творчі здібності (здатність гарно малювати, складати вірші, прозові твори, моделювати, танцювати  тощо).

Безперечно, вагоме значення у системі роботи з формування обдарованої дитини має  особистісно зорієнтований урок, на якому учитель створює умови для самореалізації, самоактуалізації учня, витримує єдність методичних компонентів (ін­терактивних методик, методу проектів, діалогізації навчального процесу,  застосовуючи індивідуальні, групові, парні форми роботи), що забезпечує мотивацію навчальної діяльності учнів, дає змогу визначити і виразити  кожному із них власні потенційні можливості. Ключовим у цьому процесі є урок, бо на ньому відбувається все найголовніше: навчання, формування ідеалу, виявлення здібностей дитини та спрямування їх розвитку.

Для цього на уроках використовую проблемний метод  як активне  навчання, бо саме він вчить думати логічно, науково, активізує роботу думки, формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для формування наукового світо­гляду, формує в учнів елементарні навички пошукової дослідницької діяльності .

Отже, урок є ключовим компонентом у діяльності  учителя, спрямованій на творчий розвиток здібного учня, бо саме на уроці відбувається все найголовніше: здійснюється навчання, у процесі якого виявляються й розвиваються здібності ди­тини, виховується ціннісний ідеал, формується  прагнення до самостійного пошуку.

Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрі­шню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам. На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється  зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності. Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі введення учителем у структуру заняття ситуацій самоо­цінювання і взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані домашні завдання стимулюють такого школяра  до роботи з різ­ними джерелами інформації .

Основною формою навчання учнів у сучасній школі є урок. Але «У самій сутності уроку відбулася справжня революція, ще до кінця неусвідомлена педагогами» (В.Шарко). Сьогодні звичайними стали для учнів нашої школи уроки-конферен­ції, уроки-подорожі, семінари, прес-конференції, уроки-суди, екскурсії, диспути, інтелектуальні ігри. Мій урок українсь­кої мови і літератури – сучасний. Він характеризується гнучкою та варіативною структурою, гармонійно поєднує пі­знання, практичну діяльність і спілкування вчителя й учня, забезпечує його розвиток і самостійність.

Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають: 

олімпіади;

конкурс знавців української мови імені П.Яцика; 

конкурси творчих робіт;

конкурс знавців творчості Т.Г.Шевченка;

інтелектуальні ігри.

Елементи змагань, що містяться в конкурсах та іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:

самостійно працювати з літературою;

аналізувати та систематизувати отримані дані; 

робити висновки. 

Одним із пріоритетів сучасної освіти є розвиток задатків і здібностей школярів, формування інтелекту молодого поко­ління. Як стверджує А. Маслоу: „Якщо освіта спрямовуватиме людину на усвідомлення вищих потреб до актуалізації їх, якщо вона сприятиме самореалізації людини, то дуже швидко ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу. Люди стануть сильними і здоровими, господарями свого життя ”.

Ось чому одним із найголовніших завдань школи нового типу є підготовка інтелектуальної еліти, активізація науково-пізнавальної та планування науково-дослідницької діяльності школярів.

Дослідницькі вміння учнів-старшокласників формуються поступово на основі особистого досвіду, якого вони набувають, навчаючись у спеціалізованих філологічних класах.

У нашій школі стало традицією проведення бесід, лекцій  старшокласниками для учнів середньої та старшої ланки. Теми найрізноманітніші, найактуальніші сьогодні, або ті, що отримали перемогу на певному рівні змагань.   («Добро і зло: опо­зиція чи дві сторони медалі        («Древлянський триптих» Ліни Костенко»),

«Не живи сам для себе, бо не вродивсь сам від себе»,  «Мужність доброти»: моральний кодекс чи внутрішній імператив життя людини?»,

«Чи має право людина «кидати в серце» іншого свої болі і страждання?»,

«Чи потрібна шкільна форма учневі школи?,

«Земля – наш спільний дім»).

 Олімпіада – це конкурс, у якому переможцями стають найсильніші, а інші учасники збагачуються новими знаннями і здобувають необхідний досвід. Тільки добровільний принцип і зацікавленість допомагають залучати учнів до осмисленої плідної роботи в період підготовки до олімпіад. При підготовці до шкільної олімпіади слід особливо ретельно підбирати завдання, доступні учням, виконання яких дає можливість відчути радість подолання труднощів.

Слід зазначити, що інтерес і підтримка бать­ків необхідні учням протягом усієї підготовки та участі в олімпіадах. Олімпі­ада, як і будь-яке змагання, непередбачувана, і гарантувати ре­зультат неможливо. Тому в процесі підготов­ки та на зма­ганнях, крім інтелектуального, великим є також емоційне навантаження. Ці проблеми і батьки, і вчителі-предметники повинні розуміти.

Обдарованих дітей, а особливо талановитих, які виділяються з-поміж своїх однолітків високим творчим потенці­алом, інтелектуальною розкутістю, начитаністю, схильністю до нестандартного розв’язання проблем, неординарністю мислення і світосприйняття, у нашій школі  небагато.  Але вони є, і з ними не можна не рахуватися, їх не маємо права не помічати, а навпаки, з позицій учительської етики й обов’язку, задовольняти їхні інтелектуальні потреби, приділяти їм якомога більше уваги. Приєднуюся до думки В.Остапчук, що "найважливіше – не закопати талант, усіма засобами спри­яти розвиткові інтелекту. Адже високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше до­бре адаптована до середовища, активна, емоційно врівноважена, незалежна"

Отже, у роботі із обдарованою молоддю важливо не тільки створювати сприятливі умови для її розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а і психологічно готувати її до наполегливої праці: допомогти усвідомити, що розвинути свої здібності і досягти успіхів можуть лише ті люди, які готові долати труднощі, тобто сильні особистості, здатні виявити наполегливість і дисципліну в самоосвіті. Щоб здібності особистості виявлялися, своєчасно і успішно реалізовувалися, необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і внутрішні психологічні зусилля індивіду.

Як в умовах  загальноосвітньої школи виростити й підняти до істотних наукових висот обдаровану дитину? На мою ду­мку, все починається зі шкільних уроків, із  психолого-педагогічних учительських спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших навчальних занять, скажімо, ще в п’ятому класі, під час яких учителю-словес­нику доводиться бути приємно здивованим, коли учорашній учень початкової школи впевнено відповідає на найбільш складне для певного віку  запитання. Поступово, крок за кроком, в учителя-предметника складається система різноманіт­них форм і методів роботи у процесі  викладання предмета для розвитку  обдарованої дитини.

Як на уроці, так і в позаурочний час створюю комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелек­туальну спроможність.                                 

Результативність навчально-виховного процесу з української мови і літератури ґрунтується на лекційно-семінарському плануванню занять, досконалому моніторингу засвоєння учнями навчального матеріалу, поєднанні різних форм навчаль­ної діяльності, організації інтерактивного спілкування.

Інтерактивна навчальна діяльність передбачає:

діалогове спілкування учнів і вчителів;

використання методу дискусії, у результаті якої учні вчаться висловлювати власну думку, відстоювати ідею та чітко фо­рмулювати її;

взаємоконтроль і обмін інформацією(«Естафета», «Чомучка»)

організацію лекційно-семінарських занять та роботи в групах, у результаті яких формуються навички самостійного здо­бування знань учнями та вміння працювати у колективі;

організацію рольових ігор, конкурсів-захистів, турнірів, у результаті яких вчитель вміло формує в учнів здатність знахо­дити і розглядати альтернативні рішення, критично мислити.

На основі зазначеного вище можна зробити висновок, що обдарована дитина, зокрема і майбутній юний науковець, у за­гальноосвітній школі  формується і розвивається саме завдяки шкільній буденній праці на уроках.  І найкраще його знає, розуміє й відчуває вчитель-предметник, який і стає науковим керівником у підготовці до районних, обласних етапів пре­дметних олімпіад.

За умови такого співробітництва зникає проблема у підготовці школяра, адже саме педагог, який навчає, досконало знає сильні й слабкі сторони свого учня, тому й може своєчасно допомогти йому подолати ті чи інші прогалини у знаннях. Таку ситуацію психологи вважають найкомфортнішою, по-перше, тому, що учитель і учень знаходять  взаєморозуміння  (у них виникає взаємне бажання провести спільне дослідження), по-друге, у такому випадку учень має необмежену до­віру до свого вчителя, відчуваючи його підтримку, захист,  наставництво, по-третє, дитина не боїться помилитися, експе­риментує, досліджує, тому що впевнена: її робота буде адекватно сприйнята педагогом.

Для того, щоб учень виявив бажання працювати, у нього необхідно сформувати дослідницьку мотивацію. Тому для таких учнів потрібно проводити індивідуальні заняття, спрямовані на розвиток інтелектуальних умінь, перед учнями варто ста­вити такі завдання, які би допомогли їм по-новому поглянути на власну інтелектуальну діяльність, ерудицію. Крім того, індивідуальні заняття повинні продовжувати діалог між учителем і учнем, започаткований під час уроку. 

Високий рівень мовно-літературної компетентності учнівської молоді, на мою думку, забезпечує також профілізація на­вчання у старшій школі.  У Державному стандарті базової й повної загальної освіти, Концепції 11-річної загальноосвіт­ньої школи, Концепції профільного навчання в старшій школі передбачено відновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими допоможе учням  школи вирішити питання професійного вибору і оптималь­ного життєздійснення в соціумі  у майбутньому. Формування компетентностей особистості (компетентність – поінфор­мованість, обізнаність, здатність до вияву) є однією із найбільш актуальних проблем сучасної освіти.

Увагу до мовленнєвого розвитку учнів, точніше – до їхніх комунікативних компетентностей  – привертає й  Концепція мовної освіти України, яка орієнтує на виховання національно-мовної особистості, громадянина, людини, яка шанує українську мову як державну, дбає про належний рівень своєї мовної культури. 

У процесі впровадження профільного навчання української мови і літератури (водночас із реалізацією інших особливос­тей такого навчання) як необхідне  і методично виправдане вважаю систематичне вдосконалення вмінь учнів, що станов­лять основу комунікативних компетентностей. Тому як учитель-словесник під час навчальних занять велику увагу приді­ляю максимальному використанню засобів мови для сприймання й створення власних  висловлювань, розвитку вміння встановлювати й підтримувати контакт (діалог) зі співрозмовником, правильному формулюванню запитань і чітким від­повідям на них, аргументованому доведенню власних думок, активній участі у дискусіях, дебатах.

Ефективною для формування комунікативних компетентностей учнів – обдарованих дітей – є  технологія розвитку кри­тичного мислення, що виражається в умінні визначати проблему та наявність підтексту, перевіряти використані дані, аналізувати твердження, співставляти і враховувати альтернативні погляди, синтезувати набуті знання, приймати опти­мально правильні рішення, складати висловлювання відповідно до ситуації спілкування тощо.

Досвід показує, що реалізація на уроках української мови і літератури  технології розвитку критичного мислення забез­печує розвиток і саморозвиток обдарованої особистості, сприяє формуванню у неї високого рівня комунікативних компе­тенцій, міцному засвоєнню програмового матеріалу.  Адже переважна більшість школярів викладений педагогом мате­ріал сприймає автоматично, бо знання вчителя для них – висота  досконалості,  всеобізнаності.  Діти  на уроці, скажімо, в авторитарного учителя не вміють і не мають можливості мислити критично, їм просто не надається  така можливість –  висловлювати свої думки, погляди, тим більше – заперечення, незгоду тощо.                                                                  Обов’язково у практиці урочної діяльності вчителя повинні плануватися і максимально  використовуватися ситуації ак­тивної участі школярів, під час яких вони би вчилися вільно розмірковувати, робити припущення, установлювати очеви­дність або безглуздість прочитаного, сказаного чи почутого, відчувати відповідальність за власні переконання. Постійне застосування технологій розвитку критичного мислення на уроках української мови і літератури у профільних класах сприяє формуванню навичок критичного мислення і мовлення учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, умінь легко і доцільно оперувати мовними й літературними категоріями, будувати власні судження на наукових доказах тощо.

Заслуговує на увагу і ефективне застосування технології "Створення ситуації успіху", в основі якої – "особистісно зорієнтований підхід до процесу навчання і виховання". За визначенням   психологів, ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Завдання учи­теля полягає в тому, щоб надати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

Доречно і методично виправдано на уроках приділяти максимум уваги самостійності учнів та їхній творчій актив­ності, використовуючи спеціальні прийоми розвитку творчого мислення. Цьому сприяють вправи на знаходження оригі­нальних варіантів виконання завдань, проведення дослідницької роботи з тієї чи іншої міні-теми. Розвитку творчої обда­рованості сприяє також створення проблемних ситуацій, знаходження оригінальних суджень. Учителеві необхідно вибу­довувати навчальний процес у такий спосіб, щоб учні заглиблювалися у атмосферу пошуку, вирішували поставлені про­блеми на основі порівняння та зіставлення.

За багато років роботи мною створена певна система нетрадиційних творчих самостійних завдань для обдарованих учнів:

·довгострокові домашні завдання;

·творчі завдання, звіти з певної теми;

·відповіді на питання проблемного характеру за вибором учнів;

·літні завдання дослідницького характеру;

·створення проектів;

·написання творчих робіт;

·шкільні наукові роботи;

·виступи та доповіді на шкільних конференціях,

·бесіди та міні-лекції для молодших школярів школи;

·пізнавальні ігри, вікторини філологічної спрямованості для учнів початкової школи.

·Створення і захист слайд – презентацій.

Переконана, що у системі роботи з обдарованими школярами проектно-технологiчна дiяльнiсть учителя й учня займає важливе місце. Вона набуває пошукового, дослiдницького характеру, спрямовується на розумiння сутi понять i явищ, осмислення ідей i концепцій, сучасних проблем сьогодення в різних галузях знань.

Творча проектна діяльність здатна виховати молоде покоління, яке вміє працювати, постійно виявляючи свою ініціативу, яке ставить собі широкі практичні завдання і може їх виконувати.

У реалізації проектного навчання намагаюся створити умови, за яких учні різних вікових категорій, а особливо 7-11 класів, самостійно з інтересом здобувають знання з різних джерел, використовують їх для розв’язання творчих завдань, набувають комунікативних вмінь, формують дослідницькі навички, вчаться спостерігати, аналізувати, прогнозувати, уза­гальнювати і, як результат – брати активну участь у конкурсах, захисті учнівських робіт.

Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова еліта України – це її гордість, честь і світова слава та велич, це розумовий потенціал Української держави, який прокладатиме дорогу українському суспільству до вершин світового прогресу. Тому сучасна школа несе і постійно повинна нести величезну відповідальність перед суспільством за створення оптимальних умов для інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а, отже, в діяльності кожного навчального закладу системи загальної середньої освіти повинні забезпечуватись психолого-педаго­гічні і методичні фактори оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів.

Педагог може дати дитині головне – інтерес до життя і праці, вказати шляхи, по яких можна іти і шукати, дізнаватися, вивчати, осягати нове, долучатися до творчості і розвивати обдарованість.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Як же розвивати творчі здібності школярів?

Рекомендуємо:

·Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового. 

·Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність. 

·Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

·Розвивати критичне сприйняття дійсності.

·Вчити доводити починання до логічного завершення. 

·Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження). 

·Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят. 

·Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації. 

·Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

·Впливати особистим прикладом. 

·Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухо­млинський). 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПО РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

1. Вчитель не повинен розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних за­нять з іншими дітьми.

2. Вчителеві не слід надмірно вдаватися до навчання з елементами змагання. Обдарована дитина частіше буде перемож­цем, що може викликати неприязне ставлення інших дітей.

3. Не можна підкреслювати винятковість обдарованої дитини чи, навпаки, зловмисно її принижувати, застосовувати сар­казм.

4. Вчителеві слід пам'ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до суворо регламентованих повторюваних занять.

5. Методи, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

• повага до прагнення учнів працювати самостійно;

• надання дитині свободи вибору щодо галузі застосування своїх здібностей;

• індивідуальне застосування навчальної програми;

• заохочення учнів до роботи над власними проектами;

• жодного тиску на дітей, створення атмосфери розкріпаченості;

• схвалення результатів діяльності у певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;

• підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;

• надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших;

Список використаної літератури

1. Вєліканова А.  Обдаровані діти – хто вони? / А.Вєліканова // Психолог. – 2006. –  №42. – С. 18-21.

2. Єфімова І.   Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" та інтерактивні методи перевірки знань / І.Єфімова // Українська мова та література в школі. – 2009. – №20. – С.22.

3. Заболотний  О.В. Як знаходити знання. Організація науково-пошукової дослідницької діяльності учнівської молоді / О.В.Заболотний  // Українська мова й література в середніх школах,  ліцеях,  гімназіях,  колегіумах. – 2003.– №2. – С.94-106.

4. Іванова Л.І. Школа та шкільний учитель в системі Малої академії наук / Л.І.Іванова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №7. – С.13-16.

5. Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми / С.Комісарова, Д.Ведмеденко, М. Білогірна  // Психолог. – 2010. –  №25-28. – С.57-81.

6. Лоткова І.В.  Плекаймо обдарованість / І.В.Лоткова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №11-12.

7. Нижник Г. Авторська корекційно-розвивальна  програма  для обдарованих  дітей  / Г.Нижник, Н.Барабаш, О.Куравський // Психолог. – 2006.  №25-28.

8. Остапчук В.  Обдаровані діти. Які вони?  / В.Остапчук // Шкільний світ. – 2009. –  №19. – С.9-10.

9. Сорич І. Організація роботи із обдарованими дітьми у навчальних закладах / І.Сорич // Психолог. – 2006. – №25-28.

10. Таїна обдарованості : практико-зорієнтований збірник на допомогу тим, хто працює  із  обдарованими дітьми / укла­дач Заболотний О.В.; за заг. ред. Клокар Н.І. – Біла Церква: КОІПОПК, 2005. – 160 с.

11. Тімченко С. Формування комунікативних компетентностей учнів за допомогою технології розвитку критичного мис­лення / С.Тімченко // Українська мова та література в школі. – 2009. –  №11. – С.23-25.

12. Циганкова Е. Як тобі живеться, вундеркінде? / Е.Циганкова //  Психолог. – 2003. – №18-19. – С.35.