Формування комунікативної компетенції

Мовна освіта в Україні передбачає удосконалення технології навчального процесу, наближення до вимог сучасного суспільства, що потребує високоосвічених, інтелектуально розвинених громадян, які вільно можуть спілкуватися між собою, утверджуючи статус української мови як рідної і державної. Досягти цього сучасна школа може за умов підвищення рівня навчання мови, розв’язання методичних проблем, пошуків нових підходів до навчання мови в школах усіх типів. Це чітко відзначено в Законі про освіту в Україні, концепціях мовної освіти і Державному стандарті базової і повної середньої освіти [4, с.10].

Підготовка мовної особистості випускника є провідним завданням шкільного курсу української мови. Останнім часом це поняття широко використовується у методичній науці. Мовною особистістю називають людину, яка виявляє високий рівень мовної і мовленнєвої компетенції, людину, здатну репрезентувати себе в суспільстві засобами мови [4, с. 349].

Початок ХХІ ст. відзначається масовим використанням інформаційно-комуніка­ційних технологій у навчанні; набули широкого розповсюдження продукти, створені на основі новітніх технологій (комп’ютерні програми з дисциплін, електронні підру­чники, енциклопедії), мультимедійні технології тощо.

З метою ефективного формування в учнів необхідних мовних і мовленнєвих умінь та навичок учителі української мови вдаються до застосування різноманітних засобів навчання, серед популярних нині постають і мультимедійні засоби.

В умовах постійного розвитку навчального процесу, у зв’язку з переосмисленням загальноосвітніх функцій української мови як навчального предмета актуальними постають дослідження проблеми розвитку мовлення учнів. Розробці цих питань присвячені праці таких учених, як О. Біляєв, М. Пентилюк, В. Мельничайко, Л. Мацько, Т. Донченко, Г. Шелехова та ін.

Дослідженню питань інформатизації та комп’ютеризації освіти, психолого-педагогічного обґрунтування можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій присвячені праці педагогів і психологів В. Агеєва, В. Беспалька, В. Волинського, П. Гальперіна,

Р. Гуревича, А. Гуржія, С. Девідсона, Г. Кєдровіча, Р. Кендала, Є. Машбиця, М. Нечаєва, О. Осіна, О. Падалки, О. Петровського, Л. Рейза, І. Роберт, О. Соловова, О.Тихомирова, Д. Ельконіна та інших. Особливості застосування мультимедійних технологій у навчальному процесі представлені у кандидатських дисертаціях В. Імбер, Н. Іщук, Г. Рубіної, О. Чайковської, О. Коношевського та ін.

Вважається, що учні можуть засвоїти рідну мову як систему на основі засвоєння словникового складу, фонетичної і граматичної системи тощо. Набуті знання вони зможуть використовувати для спілкування. Однак на практиці часто маємо протилежні наслідки: знаючи лінгвістичну теорію, учні не набули комунікативних умінь і практичне володіння мовою залишається на низькому рівні. Проблемним постає питання про практичну спрямованість навчання рідної мови, формування мовної особистості - людини, яка вільно і легко висловлюється з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якості свого мовлення [4, с. 27]. Власне підготовка мовної особистості випускника є одним з найважливіших завдань шкільного курсу української мови.

Комунікативна компетенція - це здатність користуватися мовою залежно від ситуації, особлива якість мовленнєвої особистості, набута в процесі спілкування або спеціально організованого навчання. Комунікативна компетенція складається з мовленнєвої компетенції (уміння застосовувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями) мовної компетенції (знання одиниць мови та правил їх поєднання), предметної компетенції (уміння на основі активного володіння загальною лексикою відтворювати в свідомості картину світу), прагматичної компетентності (здатність до здійснення мовленнєвої діяльності, зумовленої комунікативною метою, до вибору необхідних форм, типів мовлення, урахування функціонально-стильових різновидів мовлення) [6, с. 70].

Таким чином, комунікативна компетенція спрямована на вирішення таких основних завдань :

Ø ефективно отримувати і передавати інформацію;

Ø досягати поставленої мети шляхом переконання співрозмовника й спонукання його до дії;

Ø отримувати додаткову інформацію про співрозмовника;

Ø здійснювати позитивну саморепрезентацію (справляти позитивне враження на співрозмовника на основі володіння культурою мовлення) [4, с. 349].

Сформовані компетенції використовуються з необхідності в різних контекстах залежно від різних умов і потреб мовленнєвої діяльності, до яких належать мовленнєві процеси продукування або сприйняття текстів, пов'язаних з певними темами у специфічних сферах спілкування.

Мультимедійні засоби - це суміш засобів інформації. Введення цих засобів у навчальний процес сприяло появі нового поняття „мультимедійні засоби навчання”. За допомогою цих технологій учитель мови має нові можливості під час проведення занять. Взаємодіючи з навчальним середовищем, маніпулюючи його об’єктами, учень може сам визначати свою поведінку в даному середовищі, що дозволяє йому уникнути повторення вже освоєних дій з об’єктом. Це сприяє усуненню лінійності навчання і є особливо важливим у ситуації, де акцент робиться на навчанні, зосередженому на учневі [3, с. 26].

Психологічні дослідження в галузі сприйняття та оброблення інформації дають змогу зрозуміти, що : 83% всієї інформації людина отримує за допомогою зорових органів, 11% - слухових, 3,5% - за допомогою запахів, 1,5% - тактильних рецепторів [1, с. 2]. Таким чином, якщо сприймається лише слухова інформація, то засвоєння необхідного матеріалу відбувається на 20%; якщо інформація отримується за допомогою зору, то запам’ятовується до 30% матеріалу. І лише за умови комбінованого поєднання слухового та зорового каналів інформації людина спроможна засвоїти до 60% отриманої інформації.

Стає зрозумілим, що мультимедійні засоби варто використовувати на уроках української мови для подачі навчального матеріалу з метою реалізації комунікативно-діяльнісного підходу у навчанні мови. Використання мультимедійних засобів на уроках української мови дозволяє створювати кероване середовище мови, що вивчається та імітує реальне комунікативне середовище. Це середовище, на відміну від звичайного комп’ютерного середовища, відрізняється природністю: спілкування відбувається за умов реальної комунікативної ситуації, в процесі природного людського діалогу, що відбувається між учнем та персонажами (сюжетом) комп’ютерного курсу. До того ж у середовищі мультимедіа моделюються реальні комунікативні ситуації, в яких учень розв’язує свої поведінкові завдання. „Відомо, що мультимедійне навчання розширює дидактико-психологічні можливості навчального процесу, дозволяє долати протиріччя між мовою як засобом природного спілкування, пізнанням навколишнього світу та штучністю традиційного навчального середовища” [4, с. 129].

Практична спрямованість вивчення української мови передбачає не лише кількісні переваги практики над лінгвістичною теорією, а насамперед навчання діяльності спілкування, створення таких умов на уроці, які б сприяли бажанню учнів висловлюватися, взаємодіяти із співрозмовником (слухачем, читачем), впливати на нього. Треба створити умови для свідомо практичної мовленнєвої діяльності і залучити до неї учнів, мовленнєва практика яких повинна ґрунтуватися не тільки на мовній системі, а й на діяльності.

Учитель української мови повинен пам’ятати, що спілкування на уроці не повинно зводитися тільки до використання мовного матеріалу: адже мовний матеріал є лише формою вираження думки. Організація мовленнєвої практики має виходити не з мовної системи, а із процесу спілкування [5, с. 9]. Отже, готуючись до заняття з розвитку мовлення, вчитель повинен підібрати (або створити самостійно) інформаційно-насичений матеріал, який можна представити за допомогою мультимедійних засобів навчання, і який би спонукав учнів до розв’язання комунікативних завдань з метою оволодіння спілкуванням. Необхідна також розробка проблемно-логічних ситуацій, оскільки лише в процесі пошуку та відкриття нового знання утворюється апарат реалізації творчого, продуктивного мислення, потрібного для раціоналізаторської або винахідницької діяльності. Результатом такої організації навчального процесу є реалізація принципу свідомості та активності у навчанні, що є складовою загальних дидактичних принципів навчання, оскільки навчальний процес не можливий без активної діяльності учнів [3, с. 29].

Варто відзначити, що представлення інформації засобами мультимедіа на уроках мови створює високу мотивацію завдяки інформативності, різноманітності, актуальності змісту, яскравості, образності, динаміці презентації навчального матеріалу; демонструють функціонування сучасної мови в “живому” мовленні її носіїв у реальних комунікативних ситуаціях найрізноманітнішого плану. На користь застосування мультимедіа як ефективного засобу навчання свідчить також можливість їх використання в зручний для учителя час та можливість роботи в режимі стоп-кадру, повернення назад, багаторазового повтору тощо. Доцільним буде використання мультимедійних засобів для навчання старшокласників комунікативної діяльності в ситуаціях, аналогічних до переглянутих на екрані: широке використання рольових ігор, моделювання ситуацій тощо [2, с. 69].

Підсумовуючи вищезазначене, стисло визначимо лінгводидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, які використовуються на уроках української мови для формування мовленнєвої компетенції старшокласників:

Ø  активізація навчальної діяльності учнів, посилення їх ролі як суб’єкта навчання діяльності;

Ø  посилення мотивації навчання;

Ø  створення реального комунікативного середовища, яке забезпечує „занурення” учня в уявний світ, у певні соціальні і виробничі ситуації;

Ø  урізноманітнення форм подання мовного і мовленнєвого матеріалу;

Ø  забезпечення негайного зворотного зв’язку, можливість рефлексії;

Ø  можливість відтворення фрагмента навчальної діяльності.

Отже, стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, який поширився і у сферу освіти, призвів до появи нових засобів навчання - мультимедійних. Ці засоби є вираженням ефективності методичної системи подання, закріплення й застосування навчального матеріалу з української мови. Метою навчання української мови в школі є формування комунікативної компетенції учнів, що означає не тільки засвоєння знань мовної системи, вироблення умінь і навичок, але й формування в них свідомого ставлення до рідної мови, прагнення до спілкування українською мовою в різних життєвих ситуаціях. На допомогу сучасному вчителю приходять мультимедійні засоби навчання, які дозволяють імітувати реальне комунікативне середовище, створювати ситуації, в яких учень навчається розв’язувати комунікативні завдання з метою оволодіння спілкуванням, це і сприяє формуванню мовної особистості старшокласника.

Література

1. Бахтина О. И. Информатизация гуманитарного образования / О. И. Бахтина // Педагогика. - 1990. - № 1.

2. Бичкова Н. І. Типологія відеофонограми та фонограми для навчання усного іншомовного спілкування / Н. І. Бичкова // Методика викладання іноземних мов. - К.: Освіта, 1992. - Вип. 21. - С.68-72.

3. Іщук Н. Ю. Застосування засобів мультимедіа у процесі підготовки економістів у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації : дис .... канд. пед. наук : 13.00.04 / Н. Ю. Іщук. - Вінниця, 2004. - 214 с.

 4. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / [кол. авторів за ред. М. І. Пентилюк]. - К.: Ленвіт, 2004. - 400 с.

 5. Пентилюк М. Наукові засади комунікативної спрямованості у навчанні рідної мови / М. Пентилюк // Українська мова і література в школі. - 1999. - № 3. - С. 8-10.

 6. Словник-довідник з української лінгводидактики : навч. посіб. / [кол. авторів за ред. М. Пентилюк]. - К. : Ленвіт, 2003. - 149 с.